Донедавна у позичальників був потужний аргумент проти колекторських компаній, які скуповують борги: "ви не довели, що у вас є право вимагати з мене гроші". Особливо це стосувалося компаній, які купували "портфелі" боргів задовго до того, як людина взагалі брала кредит. Але нещодавнє рішення Верховного Суду може кардинально змінити розклад сил у судах. Розбираємося, чому перемогти ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» тепер буде важче.
Раніше стратегія захисту у справах за позовами ФК «ЕЙС» часто базувалася на простій логіці: якщо компанія уклала договір факторингу (тобто викупила борг) до того, як клієнт підписав кредитний договір — це нонсенс. Не можна передати те, чого ще не існує.
Суд першої інстанції у справі № 727/2790/25 саме так і вважав. Суддя відмовив ФК «ЕЙС» у стягненні 59 401,90 грн, мотивуючи це тим, що кредитний договір з відповідачем було укладено 04 травня 2021 року, а перший договір факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» — ще 28 листопада 2018 року. На думку суду, на момент підписання факторингу жодної вимоги до відповідача не існувало, а отже, всі наступні переуступки боргу — нікчемні
Така позиція була вигідною для позичальників і підкріплювалася судовою практикою, яка встановлювала, щоб право вимоги на момент відступлення було дійсним та існувало. Здавалося, що це залізобетонний захист.
Але 07 січня 2026 року Касаційний цивільний суд поставив крапку в цій справі і кардинально змінив підхід. Верховний Суд скасував рішення першої інстанції та залишив в силі постанову апеляційного суду, якою з позичальниці стягнули 16 700 грн боргу та 3 790,90 грн відсотків.
Головний аргумент Суду: договір факторингу може передбачати відступлення майбутньої вимоги. Це прямо дозволено частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України
Той факт, що кредитний договір був укладений через три роки після підписання договору факторингу, не робить автоматично переуступку боргу недійсною. Сторони (ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс») щороку продовжували дію рамкової угоди додатковими угодами аж до 31 грудня 2024 року. Коли 06 липня 2021 року вони підписали реєстр прав вимоги щодо боргу відповідача, це стало моментом переходу права вимоги, яке на той момент вже існувало.
Раніше адвокати, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду (зокрема, від 11.09.2018 у справі № 909/968/16), могли стверджувати, що відсутність доказів оплати за договором факторингу свідчить про те, що це не факторинг, а звичайна цесія, яка не може застосовуватися до майбутніх вимог.
Якщо кредит було видано під час дії рамкового договору факторингу, а реєстр підписано вже після виникнення боргу — право вимоги вважається переданим законно.
Постанова Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 стала сигналом: суди більше не будуть автоматично відмовляти ФК «ЕЙС» лише через те, що договір факторингу старіший за кредитний. Тепер ключове значення має не дата підписання "рамки", а те, чи був кредит виданий у період її дії та чи правильно оформлені реєстри вимог.
Це рішення значно ускладнює життя боржникам, адже прибирає з арсеналу адвокатів одну з найпопулярніших підстав для відмови в позові. Тепер виграти справу стане складніше, і доведеться шукати інші недоліки в розрахунках чи оформленні документів.
Ми відкриті до ваших думок і поглядів на теми, підняті в цій статті. Якщо ж вам потрібна конкретна рекомендація, щодо персональної обставини, скористайтеся формою на сторінці контактів.